Чому взагалі я про це пишу?

Маючи за плечима 16 років досвіду роботи з підприємцями та провівши понад 2000 перемовин, я помітив певні спільні риси в їхній поведінці. У нашій поведінці. Бо в цій статті я хочу поділитися найпоширенішими з упереджень, зокрема й тими, які бачу в собі.

Якщо ви знайдете тут щось знайоме, не ображайтеся. У роботі з власними упередженнями я знайшов багато цікавого, а їх подолання допомогло зрозуміти шлях до кращої версії себе. 

Упередження №1: «Я можу все зробити сам краще за інших»

Люди з таким мисленням не можуть оцінити вартість сервісу або зекономленого часу. Для них час безкоштовний, а гроші — величезна цінність. Вони схильні економити, не усвідомлюючи, що інвестиції у кваліфікованих спеціалістів можуть принести кращі результати, а свій час краще сфокусувати на тому, у чому ця людина дійсно професіонал. 

Через те, що ці люди не розуміють справжньої цінності свого часу, вони знецінюють значущість спеціалізованих знань.

Іншою рисою є недооцінка професійної допомоги, нездатність або небажання відрізнити якісне від неякісного. Люди схильні вірити або переконувати себе, що можуть досягти ідентичного результату самостійно. Так вони віддають перевагу економії грошей над якістю.

Як можна подолати це упередження:

  • Оцінити свій час у грошах: оцінюйте свій час як ресурс, який можна використати ефективніше; спробуйте порахувати, скільки часу та грошей ви втратите через некомпетентність у певній сфері.
  • Знайти відповідь, що означає бути професіоналом у конкретній сфері: тобто що має знати людина, який негативний та позитивний досвід, знання та навички потрібні, щоб бути професіоналом. Коли ми цього не знаємо, тоді дійсно немає розуміння, за що платити гроші. 

Упередження №2: «Якщо я дешево оцінюю свою роботу, так мають робити всі»

Людина з таким мисленням агресивно реагує на ціну, вищу за її очікування, вважаючи її «неадекватною». Такі люди не можуть собі дозволити назвати адекватну ціну своїм клієнтам і вважають, що інші мають діяти так само.

Найпершою особливістю цього упередження є агресивна реакція на ціни, коли люди вважають, що всі послуги мають бути дешевими, і не можуть зрозуміти, чому інші оцінюють свої послуги вище, ніж роботу «за їжу» 🙂 

Як можна подолати таке упередження:

  • Переглянути власну вартість: оцініть свої навички та встановіть справедливу ціну за свою працю без спроб приймати рішення за інших. Тобто якщо ви ставите в голові ціну, а потім хтось вашим голосом каже «у них немає таких грошей», то в цей момент ви приймаєте рішення за іншу людину на основі своїх упереджень, а не реальних фактів. 
  • Зробити порівняння з ринком: досліджуйте ринкові ціни на аналогічні послуги; навчіться приймати той факт, що є хтось, хто бере значно більше й значно менше, ніж ви. Це може бути як пов’язано з якістю послуг, так і зовсім не пов’язано.

Упередження №3: «Я поважаю та ціную тільки себе»

Такі люди мають непоганий прибуток зі свого бізнесу, але майже не платять своїм співробітникам або партнерам. 

Можна виокремити такі «симптоми» цього упередження, як невиплата зарплат, коли роботодавці затримують або не платять заробітну плату своїм працівникам або ж вимагають виконання робіт «за їжу»; та егоцентризм у витратах, коли інвестують у власний комфорт і статусні речі, натомість не вкладаючи в розвиток свого бізнесу та команди.

Якщо попередні упередження досить просто помітити в собі та скорегувати поведінку, то з цим усе набагато складніше. Це вже глибоке переконання, яке більшість цих людей сприймає як свою чесноту і в жодному разі не хотіли б цього позбутися. 

У цьому є частка раціональності, оскільки якщо людина так ставиться до себе, вона так чи інакше вона притягує тих, хто готовий розділити таке ставлення. Одночасно це закриває шлях до партнерства на рівних із відкритими сильними людьми, які не розділяють цей стиль поведінки. 

Процес «лікування» такої людини показано у фільмі «Різдвяна історія», де до головного героя прийшли привиди Різдва й на прикладах усе детально показали 🙂 

Це казка, але й у житті час від часу трапляються такі повчальні історії. На жаль, не так часто, як хотілося б. 

Упередження №4: «Я й так усе знаю»

Це упередження насамперед стосується здатності ставити запитання та слухати. Люди під впливом цього упередження вважають, що вже знають усе, що потрібно, і не відкриті до нових ідей чи думок.

Особливості цього упередження можна побачити там, де:

Ігнорують поради: відмова слухати інших, особливо коли йдеться про нові методи або підходи; висока впевненість у своїх знаннях, навіть якщо вони не актуальні.

Знецінюють навчання: відсутність бажання вчитися та розвиватися; небажання відвідувати воркшопи, тренінги або читати книги за тематикою своєї сфери.

Не підтримують нові ідеї: відмова від експериментів та нововведень; негативне ставлення до будь-яких змін, що можуть покращити бізнес.

Не зважають на важливість зворотного зв’язку: ігнорування відгуків від клієнтів та співробітників; невміння сприймати конструктивну критику.

Це упередження також дуже важко подолати, якщо людина не стикалася з усвідомленням, що саме ця риса стала причиною проблеми чи призвела до збитків. 

Тому наступні поради — це радше профілактика відчуття всезнайства, а не спосіб змінитися: 

  • Бути відкритими до навчання, навіть якщо є переконання, що у вашій сфері немає того, чого ви не знаєте: звичка навчатися призводить до цікавих інсайтів у найбільш непередбачувані моменти. Наприклад, під час навчання за темою фінансів до мене прийшов інсайт щодо стилю навчання, як саме лектор це робить і чому це ефективно саме для мене. 
  • Залучайте експертів: найпростіший спосіб отримати концентровані знання — це оплатити консультацію експерта. Не повірите, як багато можна дізнатися й скільки часу зекономити за одну консультацію або стратегічну сесію з професіоналом. Я пам’ятаю свій внутрішній спротив від перших платних консультацій, які я купував. І як він поступово зникав від усвідомлення, що $200-$300 за годину, які я заплатив, повернулися в десяти, а може навіть стократних розмірах за короткий період часу. 

Упередження №5: «Відсутність власної думки»

Такі люди легко піддаються впливу «гуру» з великою кількістю підписників в Інстаграмі або престижними атрибутами. Вони не аналізують інформацію, а обирають рішення на основі зовнішніх маркерів.

Це не означає, що не треба ні до кого дослухатися. Це свідчить тільки про те, що думок може бути багато, але обов’язково має бути власна. 

Без власної думки людина легко змінює своє ставлення до речей залежно від впливу оточення. 

Це упередження я найчастіше зустрічав, як це не парадоксально, серед обізнаних, розумних та емпатійних людей. Здається, що коли ти дослухаєшся до інших людей, то це наче добре. Але раптово розумієш, що занадто довірився їхній думці та не встиг скласти власну. Щоб пропрацювати це упередження, раджу таке: 

  • Розвивати критичне мислення: сформувати звичку аналізувати інформацію самостійно, через різні погляди та факти. Для цього важливо запитувати себе, звідки ця інформація, чи це факт, чи думка, як це спростувати або, навпаки, довести. 
  • Формувати власну думку: порівнювати інформацію з різних джерел перед прийняттям рішень.

Упередження №6: «Розумні люди — це лише ті, хто досягли успіху»

Люди з таким мисленням ідеалізують тих, хто досяг успіху, і не визнають, що експертиза та успіх не завжди крокують в одну ногу. До загальновизнаного успіху часто призводить мікс зовнішніх обставин та готовності людини щось із цим робити. А також важливу роль відіграє бажання людини бути в класичному сенсі успішною, публічною, постійно бути на виду та різними іншими способами демонструвати свою успішність. 

Але не всі розумні люди цього хочуть. У всьому світі є величезна кількість маловідомих, але унікальних тренерів та експертів у своїх вузьких галузях, думки та поради яких можуть бути значно більш цінними та релевантними. 

Для подолання цього упередження я використовую таке:

  • Від’єдную інформацію від носія. Для цього я склав таку формулу: 

Якщо людина мені не подобається, деякі її думки та досвід можуть бути цінними для мене. Якщо людина мені подобається, не всі її думки та досвід цінні для мене. 

Успішні або просто харизматичні люди зі схожими на мої цінностями можуть казати дурниці, і це нормально. І, навпаки, безхатько може поділитися цікавими думками. 

У сучасному світі багато уваги приділяється обгортці. Обгорткою до думок може бути як особистість людини, так і оточення, у якому вона дарує світу свій талант. 

Був такий експеримент, коли в залі метрополітену виступав всесвітньо відомий скрипаль. Він виступав майже годину, за цей час у його футляр потрапило приблизно $32. Ніхто не знав, що перед ними виступав всесвітньо відомий Джошуа Белл на скрипці Страдіварі вартістю $ 3 500 000. На його концертах зазвичай аншлаг, а середня вартість квитка становить орієнтовно $100. 

Ось до чого призводить відсутність здатності сприймати та цінувати окремо контент і окремо обгортку. 

Упередження №7: «Я маю бути в центрі уваги»

Підприємців із таким упередженням добре видно, бо їх завжди та скрізь дуже багато. У цьому виявляються і сильна, і слабка сторони одночасно, бо в бізнесі легше досягти результатів, якщо ти не сидиш увесь час десь у кутку. 

Це стає слабкістю тільки тоді, коли людина не дає можливості іншим проявити себе. У їхньому сприйнятті бізнес — це щось схоже на виставу, шоу, де ця людина має грати головну роль. Вони залучають дорогих акторів, іноді навіть багато їм платять. Але постійно заважають їм грати, адже їм більше до вподоби, щоб інші люди були в ролі глядачів. 

Психологи кажуть, що потреба постійно бути в центрі уваги має коріння десь у дитинстві, і простими порадами тут нічого не зробиш. 

Але в кожного підприємця є ризик потрапити в цю пастку, коли на зустрічі всі слухають тебе, бо ми ж керівники. Зазвичай ми вміємо гарно та цікаво розповідати. Питання тільки одне — а навіщо ця розповідь на цій зустрічі? 

Якщо ви зловили себе на думці, що вас багато на цій зустрічі, можна поставити собі такі запитання: 

  • Що я зараз розповідаю? Це цікава історія з життя або важлива інформація, без якої завдання буде зроблено або не тим способом, або призведе не до того результату, тобто неправильно? 
  • Скільки часу я вже це розповідаю? Чи можна скоротити? Якщо на зустрічі, яка триває годину, присутні 8 людей, — це повноцінний робочий день однієї людини. Я завжди рахую зустрічі в годинах усіх присутніх, це відбиває бажання довго спілкуватися про те, що можна обговорити швидко. 

Висновок

Кожна людина унікальна саме через наш набір талантів та упереджень. Навряд чи ми колись зможемо подолати всі свої упередження й водночас залишитися людьми. Але якщо порівняти таланти та упередження з прибутками та видатками компанії, то згідно зі всіма рекомендаціями фінансових експертів потрібно з розумом підходити до збільшення перших та зменшення других 🙂 

Якщо стаття була для вас корисна, залиште коментар та перешліть знайомим, упередження яких ви знайшли в цій статті. До нових зустрічей 🙂